Розбуди мене зранку, іще до світання,
Я так хочу відчути, як пахне роса…
Як пітьма, учепившись за землю, востаннє
Розчиняється… Так, бо безсила вона,
Перед променем сонця пронизливим, теплим,
І земля тріпотить мов маленьке дитя,
Зустрічаючись з сонцем, кожен день, наче вперше,
Мов чекала на нього віки… все життя…
Небеса зашарілись, просякнуті сонцем,
Загубились Карпати в легкому серпанку…
Розливається сяйво за мо́їм віконцем,
Хочу казку відчути, розбуди мене зранку…
09.10.2017
© Автор Британ Галина Ярославівна