Ти – вчитель, і перед тобою весь світ,
В дитячих великих очах,
У душах, що ще навчились як слід
Долати щоденний шлях…
Для тебе все просто, для них – у стократ,
І в душах у їхніх часто
Штормить, то ж повір, що у твої руках
Усе вгамувати вчасно…
Вони потребують любові й тепла,
Бо їхні серця вразливі,
Повір, що одненька усмішка твоя,
Здатна творити диво…
Знай, що один твій неправильний крок
Може зламати долю,
Будь обережний, спустивши курок,
Куля летить поволі…
І настигає через роки,
Знищуючи повільно,
Ти й не дізнаєшся, що то був ти,
Той хто вистрілив вцільно…
Знай, – ти ведеш за собою серця,
Місія гідна в тебе,
І за велінням Самого Творця
Дана тобі із неба…
Ти – вчитель, і цим, мабуть сказано все
Даруй, тим хто поруч, крила,
Повір у стократ пове́рнеться те,
Що було насправді щирим…
Я знаю, нелегко буває тобі,
Та будь витривалим, благаю,
Ти – вчитель, ти – сонце що світить у тьмі,
Хай світло твоє палає…
Даруй, обіймаю, підіймай і веди,
Зміцни їхні ніжні крила,
Навчи їх як справжніми стати людьми,
Повір це у твоїх силах…
Світи, довіряй, надихай і люби,
Щоб потім, отим пташатам
Хотілося просто до тебе прийти,
Спасибі тобі сказати…
05.03.2021
© Автор Британ Галина Ярославівна