Ми загубились посеред дощу
Такої зливи не було ще досі,
Дві постаті шукаючи весну
Так непомітно забрели у осінь.
Продовжити читання “Поезія “Істина осені””
Поезія “Тоненькі крильця”
Тихенько осінь падала на плечі,
І вітер грався золотавим листям,
Вона ішла беззахисна, маленька,
Сховавши під плащем тоненькі крильця…
Продовжити читання “Поезія “Тоненькі крильця””
Поезія “Ти є …”
Ти є, ти просто є і я щаслива,
Бо я без тебе – осінь без дощу,
З тобою ж я – весняна тепла злива
Бо я люблю, бо я тебе люблю…
Продовжити читання “Поезія “Ти є …””
Поезія “Дай руку, доню…”
Дай руку, доню, дай, моє пташа́тко,
Щоб не торкнулась скронь твоїх сльоза,
Доросла вже, а у душі – дівчатко,
І ті ж страхи́, лиш усмішка не та…
Продовжити читання “Поезія “Дай руку, доню…””
Поезія “Він і вона…”
А без нього вона не співає
Ви запитуєте чому?
Просто музика не лунає
Що властива лише йому…
Продовжити читання “Поезія “Він і вона…””
Поезія “Моє небо, не плач…”
Моє небо, ти плачеш? Прошу́, не тривожся дарма,
Я тобі обіцяю не схибити і не зламатись,
Навіть як обпікатиме холодом люта зима,
Моє небо, блакиті твоєї я буду триматись…
Продовжити читання “Поезія “Моє небо, не плач…””
Поезія “А дощ завжди́ приходить вчасно…”
А дощ завжди́ приходить вчасно,
Коли так бракне чистоти,
Змиває непотрібні маски
Щоб тільки небо, він і ти… Продовжити читання “Поезія “А дощ завжди́ приходить вчасно…””
Поезія “Пробач мені, Боже…”
Пробач мені, Боже, що іноді плачу, пробач,
Ці сльози ніяк не зневіра, то – слабкість дитяча,
Такий собі тихий, безмовний, дити́нячий плач,
Що студить вогонь, який іноді надто гарячий…
Продовжити читання “Поезія “Пробач мені, Боже…””
Поезія “Водію…”
Не спіши, не лети галопом,
Не женися за адреналіном,
Може там десь за поворотом
На дорозі чиясь дитина…
Продовжити читання “Поезія “Водію…””
Поезія “Особлива Людина”
Коли у душі – небеса,
А щастям стає кожна днина,
Це значить у тво́є життя
Прийшла особлива Людина…
Продовжити читання “Поезія “Особлива Людина””