Я не вмію ховати душу,
Із дитинства просили – ховай,
Не навчилась, хоч певно мушу,
Бо буває болить до краю…
Продовжити читання “Поезія “Я не вмію ховати душу …””
Поезія “Ти – теплота…”
Ти – теплота, яку я так шукала,
В якій так затишно моїй душі,
Я все життя від холоду втікала,
Таки втекла, довірившись тобі…
Продовжити читання “Поезія “Ти – теплота…””
Поезія “Стареньке пальто”
Він сміявся відкрито – так усміхалась душа,
Він тримав її руку немов найцінніший дарунок,
Розмовляли очима закохані їхні серця,
А на вікнах зима вже писала свій перший малюнок…
Продовжити читання “Поезія “Стареньке пальто””
Поезія “О, скільки суддів…”
О, скільки суддів… І в усі часи
Вони судитимуть, не розібравши суті,
Кричатимуть – «Розпни, розпни розпни!»
За «істини» десь здалеку почуті…
Продовжити читання “Поезія “О, скільки суддів…””
Поезія “Залишся …”
Залишся, бо ти – мій світ,
Моя теплота і сміливість,
Мій благословенний політ,
Безмежність моя і вразливість…
Продовжити читання “Поезія “Залишся …””
Поезія “До і після …”
До і після – туман і світло,
Розділила доля шляхи…
До – летіла супроти вітру,
Після – мріяла тихо йти…
Продовжити читання “Поезія “До і після …””
Поезія “Великий Гість!”
В красивому будинку край села,
Жила самотня жінка, з серцем світлим,
Любила Господа, і праведна була
Старалась жити за Його завітом…
Продовжити читання “Поезія “Великий Гість!””
Поезія “А ти зі мною йшов усе життя…”
А ти зі мною йшов усе життя,
Легеньким вітром, сонячним серпанком,
Торкаючись мого серцебиття,
Писав мої яскраво – теплі ранки…
Продовжити читання “Поезія “А ти зі мною йшов усе життя…””
Поезія “Любіть людей…”
Любіть людей, любіть тепло у них,
Без користі, без вигоди, без зиску,
Без докорів і сумнівів пустих,
Не прагнучи оманливого блиску…
Продовжити читання “Поезія “Любіть людей…””
Поезія “Якщо твоє слово – набій?..”
Якщо твоє слово – набій?
Що вцілить у долі крок,
Невже ти пробачиш собі,
Що зміг і… спустив курок?
Продовжити читання “Поезія “Якщо твоє слово – набій?..””