Тихенько осінь падала на плечі,
І вітер грався золотавим листям,
Вона ішла беззахисна, маленька,
Сховавши під плащем тоненькі крильця…
Продовжити читання “Поезія “Тоненькі крильця””
Поезія “Будуй себе!”
Що коїться, що коїться з людьми,
Потоки бруду, наче дощ, безмежні…
Все ділимось на групи, табори,
Відсотками окреслюючи межі…
Продовжити читання “Поезія “Будуй себе!””
Поезія “Не оглядайся…”
Не оглядайся… Не хапайся за «колись»,
Не змушуй серце битись пережитим,
На те, що відболіло не дивись,
Тобі ж іще творити і творити!
Продовжити читання “Поезія “Не оглядайся…””
Поезія “Що для вічності сіє людина?”
Що потрібно людині щоб жити?
Їсти й пити…
Ось і сіє пшеницю людина,
Біля неї працює вона,
Продовжити читання “Поезія “Що для вічності сіє людина?””
Поезія “Що скажуть люди?”
Що скажуть люди? – Як вам це питання?
Так часто у житті воно лунає.
А що у серці? Що душа бажає?
Сховати треба, глибоко ховаєм…
Продовжити читання “Поезія “Що скажуть люди?””
Поезія “Перегортаю”
Перегортаю
Своє життя,
Переживаю
Знов почуття,
Продовжити читання “Поезія “Перегортаю””
Поезія «Почни із себе…»
«Так брудно тут» – у лісі голоси,
Що за держава, всім все рівно,
Нема кому порядок навести,
А тягнемось до Європейських рівнів».
Продовжити читання “Поезія «Почни із себе…»”