А світанок душу не ранить,
Сонця промені не обпечуть,,
Дощ ніколи підступно не вдарить,
Лицемірством вітри не проймуть…
Продовжити читання “Поезія “Чому ж людина..?””
Поезія “А світу так бракне щирості…”
А світу так бракне щирості,
Без неї душа холоне…
Бояться серця вразливості,
Ховаються за шаблони…
Продовжити читання “Поезія “А світу так бракне щирості…””
Поезія “Господь – суддя!”
Поезія на основі цитати із Святого Письма : «Не судіте, щоб вас не судили; бо яким судом судите, таким і вас будуть судити,і, якою мірою міряєте, такою й вам відміряють; чого ти дивишся на скалку в оці брата твого? Колоди ж в у власнім оці ти не добачаєш?…» (Єв. Матея 7:1,2,3)
Ми в оці друга, бачимо маленьку скалку,
Дістати намагаємось її,
Ми помиляємось, випалюючи «правду»,
Вдягаємось у мантію судді…
Продовжити читання “Поезія “Господь – суддя!””
Поезія “Щезне чорна лапа”
Моя мамо, синьоока Україно,
Ти уже стомилась, сил не маєш,
Твої діти борються і гинуть,
Чорна лапа сукню роздирає…
Продовжити читання “Поезія “Щезне чорна лапа””