Поезія “Діалог з ангелом”

– Мій ангеле, ти за́вжди поруч йдеш,
Навчи мене дорогу обирати…
– Усі дороги – дар тобі з небес,
Довірся серцю, – серцю краще знати…
Продовжити читання “Поезія “Діалог з ангелом””

Поезія “Моє небо, не плач…”

Моє небо, ти плачеш? Прошу́, не тривожся дарма,
Я тобі обіцяю не схибити і не зламатись,
Навіть як обпікатиме холодом люта зима,
Моє небо, блакиті твоєї я буду триматись…
Продовжити читання “Поезія “Моє небо, не плач…””

Прозовий, автобіографічний твір “Недитячий дитячий сон”

Ви вірите в сни? Вони бувають такі різні – емоційні і суєтні, добрі і неприємні, віщі і пусті… І мені, як і кожному з вас сняться сни, та один запам’ятався на все життя…

Мені було років шість або сім. В цей час наша сім’я – мама, тато, я і дві мої сестрички, жили в будинку біля церкви. Будинок стояв внизу, а церква височіла на горбочку. Ввечері батько з двома моїми сестричками зібрався їхати до бабусі. Дорога туди була не близька, кілометрів сто. Зима розкошувала, посипаючи білим лапатим снігом дороги. Повернутися вони планували через кілька днів. У той час, батько працював водієм великого вантажного автомобіля, яким вони й поїхали. А ми з мамою, провівши їх, лягли спати.

Продовжити читання “Прозовий, автобіографічний твір “Недитячий дитячий сон””

Поезія “Найбільша вартість”

Ціна – ярлик, людська, порожня мірка,
Тобі це прояснить лиш часу плин,
Бо на годиннику ціною гривень кілька
Й на тім, що сотні тисяч, – час один…
Продовжити читання “Поезія “Найбільша вартість””

Поезія “Святкове горнятко”

Нове́ горнятко там, за склом, у шафі,
Заховане на свято, на сніданок…
А зараз що? Хіба цей день не свято?
Хіба не щастя нинішній світанок?
Продовжити читання “Поезія “Святкове горнятко””

Поезія “А дощ завжди́ приходить вчасно…”

А дощ завжди́ приходить вчасно,
Коли так бракне чистоти,
Змиває непотрібні маски
Щоб тільки небо, він і ти… Продовжити читання “Поезія “А дощ завжди́ приходить вчасно…””

Поезія “Пробач мені, Боже…”

Пробач мені, Боже, що іноді плачу, пробач,
Ці сльози ніяк не зневіра, то – слабкість дитяча,
Такий собі тихий, безмовний, дити́нячий плач,
Що студить вогонь, який іноді надто гарячий…
Продовжити читання “Поезія “Пробач мені, Боже…””

2018р-2024р © Галина Британ. Авторський блог поетеси "Жива поезія душі…". Використання матеріалів дозволено лише за попередньою згодою з автором і за наявності активного посилання на http://galynabrytan.lviv.ua/