Вона ридала, коли ти родився,
Від радості, хоч тіло біль скував,
Стискалось серце, як ходити вчився,
Як вперше мовив довгождане «Мам»…
Продовжити читання “Поезія “Допоки мама поруч ти – дитина…””
Поезія “Я така, як колись…”
Я така, як колись… Та ж сама,
У очах – відбиток весни…
Залатаю на серці рани,
Заховаю їх під крильми…
Продовжити читання “Поезія “Я така, як колись…””
Поезія “Пишу, як дихаю…”
Пишу́, як дихаю, як дихаю пишу́…
Просякнуте повітря моє словом,
Несу його незайману красу
Між люди, накриваючи покровом
Продовжити читання “Поезія “Пишу, як дихаю…””
Поезія “Любіть людей…”
Любіть людей, любіть тепло у них,
Без користі, без вигоди, без зиску,
Без докорів і сумнівів пустих,
Не прагнучи оманливого блиску…
Продовжити читання “Поезія “Любіть людей…””
Поезія “Візьми мої крила…”
Візьми мої крила, не бійся – літати так просто,
Здійнятись над містом, вбираючи волі тепло,
Там, високо в небі, байдуже якого ти зросту,
Там цінний лиш статус душі, а все решта – ніщо!
Продовжити читання “Поезія “Візьми мої крила…””
Поезія “Якщо твоє слово – набій?..”
Якщо твоє слово – набій?
Що вцілить у долі крок,
Невже ти пробачиш собі,
Що зміг і… спустив курок?
Продовжити читання “Поезія “Якщо твоє слово – набій?..””
Поезія “Ти не знаєш…”
Ти не знаєш, яка розмова
Не повториться більше ніколи,
І кого не зустрінеш знову,
І чия вже втомилась доля…
Продовжити читання “Поезія “Ти не знаєш…””
Поезія “Стій, моє літо, ну побудь ще трішки…”
Стій, моє літо, ну побудь ще трішки,
Так холодно без тебе… Обійми…
Залиш мені хоча б свою усмішку,
Закутаюсь у неї до весни…
Продовжити читання “Поезія “Стій, моє літо, ну побудь ще трішки…””
Поезія “Доброта”
У натовпі, що гнався без упину
Самотня серед бли́зьких… Сирота,
Ступала тихо, похиливши спину,
Знесилена, ослабла доброта…
Продовжити читання “Поезія “Доброта””
Поезія “Якби змогла, подарувала б тобі небо…”
Якби змогла, подарувала б тобі небо,
Воно безмежне, як твоя душа,
Схилила б його синяву до тебе,
Щоб серця не торкнулася зима…
Продовжити читання “Поезія “Якби змогла, подарувала б тобі небо…””