«Що не вбиває, зміцнює тебе…» –
Насправді це всього лишень слова.
Що не вбиває – то нестерпно б’є,
Руйнує те, чим сяяла душа…
Продовжити читання “Поезія “Оте що не вбиває…””
Поезія “А я пишу́…”
А я пишу́… А що мої вірші?
Це сльози, радощі, передчуття, надії…
Я ними обійму твої дощі,
Я ними твоє серце обігрію…
Продовжити читання “Поезія “А я пишу́…””
Поезія “Круки – відчуття”
Буває відчуття, що я згубилась,
Поміж буденних сірих колісниць,
За цінності моральні учепилась,
Зі свічкою блукаю між темниць…
Продовжити читання “Поезія “Круки – відчуття””
Поезія “А думки наче хмари чорні…”
А думки… Наче хмари чорні
Так, буває, нахлинуть дощем,
Скотять мрії в пусту безодню?
І на серці залишать щем…
Продовжити читання “Поезія “А думки наче хмари чорні…””
Поезія “Спинися, вітре…!”
Кудись сьогодні вітер поспішає,
Збиває з ніг, голосить мов дитя…
Що трапилось? Й на мить не затихає…
Так ніби це кричить саме життя…
Спинися на хвилинку, вітре милий,
Доволі тобі нині голосить…
Поглянь на землю, все навкруг зчорніло,
Кругом гілля поламане лежить…
Продовжити читання “Поезія “Спинися, вітре…!””
Поезія “Художниця – зима…”
Закінчується осені концерт,
Останній звук симфонії стихає…
І сніг летить на золотий мольберт,
Де незакінчена картина підсихає…
Продовжити читання “Поезія “Художниця – зима…””
Поезія “Не хвилюй мою душу вітре..!”
Не хвилюй мою душу вітре,
Не пронизуй мої думки!
Я несу із собою світло,
Не згаси його, не згаси..!
Продовжити читання “Поезія “Не хвилюй мою душу вітре..!””