Я нині розмовляла із дощем,
Він так спішив про все розповісти,
Вростав у душу польовим плющем,
Просив залишитись і ще не йти…
Продовжити читання “Поезія “Я нині розмовляла із дощем …””
Поезія “Вона іде…”
Так тихо – тихо плакала гітара,
Вливаючи у серце почуття,
Сльозою по щоці весна стікала,
Дощем легеньким крадучись в життя…
Продовжити читання “Поезія “Вона іде…””
Поезія “Спинися, вітре…!”
Кудись сьогодні вітер поспішає,
Збиває з ніг, голосить мов дитя…
Що трапилось? Й на мить не затихає…
Так ніби це кричить саме життя…
Спинися на хвилинку, вітре милий,
Доволі тобі нині голосить…
Поглянь на землю, все навкруг зчорніло,
Кругом гілля поламане лежить…
Продовжити читання “Поезія “Спинися, вітре…!””
Поезія “Тримайся, живи!!!”
Ти отам, у вогні серед поля,
Серед в’їдливих звуків війни,
Серед холоду, жаху і болю
Ти отам, лиш тримайся, живи…
Продовжити читання “Поезія “Тримайся, живи!!!””
Поезія “Між двох вогнів…”
Між двох вогнів так боляче нестерпно,
Між двох вогнів пече несамовито,
Серце кричить, душа від болю терпне,
Як вибратись? Як ці вогні згасити..?
Продовжити читання “Поезія “Між двох вогнів…””
Поезія “Лист сина України”
Привіт, моя матусю мила,
Я змерз в окопі, та я не скорюсь,
Я відчуваю за спиною крила,
Ти знаєш я нічого не боюсь…
Продовжити читання “Поезія “Лист сина України””
Поема “Нескорений” (пам’яті Георгія Тороповського)
Тридцяте листопада був «Майдан»
Наказ віддали «чорні кардинали» –
«Розбити, розігнати «Балаган»
І було пекло з вибухівкою й кийками.
Продовжити читання “Поема “Нескорений” (пам’яті Георгія Тороповського)”