А за віконцем дощ, сповитий в осінь,
Листочки з вітерцем ведуть танок,
В берізки он, вже зовсім жовті коси,
Життя… У ньому сотні сторінок…
Продовжити читання “Поезія “А за віконцем дощ…””
Поезія “Блукала людяність осіннім містом…”
Блукала людяність осіннім містом,
У очі перехожих заглядала,
Торкалась їх, наповнюючи змістом
Їхні життя… І в душі проникала…
Продовжити читання “Поезія “Блукала людяність осіннім містом…””
Поезія “Закохуйся в душу! “
Закохуйся в душу, у ній увесь світ,
У ній і весна твоя й літо,
Закохуйся в душу, все решта наліт,
Обгортка не зможе зігріти…
Продовжити читання “Поезія “Закохуйся в душу! “”
Поезія “Було́…”
Було́… Я падала і підіймалась…
Було́… Я плакала, але й сміялась…
Було́… І літо, й мокра осінь…
Було́… І сонечко, і грози…
Продовжити читання “Поезія “Було́…””
Поезія “А я усміхаюсь…”
А я усміхаюсь, хай навіть болить,
А я не скоряюсь, сміюся…
Бо що отой біль, та обривчаста мить,
Мине… Я його не боюся!
Продовжити читання “Поезія “А я усміхаюсь…””
Поезія “Як багато сонця навкруги…”
Як багато сонця навкруги,
Ось воно, крізь тіні виглядає,
Пробивається крізь куряву пітьми,
І замерзлі душі зігріває.
Продовжити читання “Поезія “Як багато сонця навкруги…””
Поезія “А що людина?..”
А що людина?
Скільки їй для щастя треба?
Осіннього шматочок неба,
Відбиток мрії у веселці,
Усмішку тих що там у серці…
Продовжити читання “Поезія “А що людина?..””
Поезія “Послухай тишу…”
Послухай тишу…Так, вона багатослівна…
Серцебиттям розкаже про усе,
Можливо трішечки консервативна
ЇЇ мелодія, але тебе пройме…
Продовжити читання “Поезія “Послухай тишу…””
Поезія “У помсті – гріх”
Такі от роздуми…
Око за око, кажуть, зуб за зуб,
Яка ж це нісенітниця, заблуда!
У помсті тільки чорнота і бруд,
За помстою – брехня і пересуди…
Продовжити читання “Поезія “У помсті – гріх””
Поезія “Дощить…”
Дощить… Так часто у житті дощить,
Тумани огортають перехрестя,
Щемить у грудях глибоко, щемить
Йду, крізь тумани, слухаючи серце…
Продовжити читання “Поезія “Дощить…””