Боляче… Як же? У натовпі – куля у спину?
Серед веселих облич, хтось ховає пістоль…
Так непомітно, вдягнувши усмішку дити́нну,
Хтось, так підступно, виконує писану роль…
Продовжити читання “Поезія «Так хоче душа……»”
Поезія “Чому ж людина..?”
А світанок душу не ранить,
Сонця промені не обпечуть,,
Дощ ніколи підступно не вдарить,
Лицемірством вітри не проймуть…
Продовжити читання “Поезія “Чому ж людина..?””
Поезія “Скоро минуть дощі…”
Нині тобі чомусь важко,
Холодно на душі,
Не клопочися, пташко,
Скоро минуть дощі…
Продовжити читання “Поезія “Скоро минуть дощі…””
Поезія “У помсті – гріх”
Такі от роздуми…
Око за око, кажуть, зуб за зуб,
Яка ж це нісенітниця, заблуда!
У помсті тільки чорнота і бруд,
За помстою – брехня і пересуди…
Продовжити читання “Поезія “У помсті – гріх””
Поезія “Ти жалюгідний”. Слова які хочеться сказати зраднику
В житті на жаль багато аморальних людей. І не рідко вони зустрічаються на наших життєвих шляхах. І так хочеться інколи вилити цей біль обурення з душі – хоча б так…
Ти жалюгідний, тішишся дрібницями,
Шукаєш втіхи у чужих жінок,
Коли під серцем рідної дружини,
росте дитя – малесенький синок.
Продовжити читання “Поезія “Ти жалюгідний”. Слова які хочеться сказати зраднику”
Поезія «Зрадник»
Зриває вітер з дерева листки,
Мов диригент на дикому концерті,
Об’єднує шалених хмар шматки,
І витанцьовує в повітрі танець смерті.
Продовжити читання “Поезія «Зрадник»”