Дай руку, доню, дай, моє пташа́тко,
Щоб не торкнулась скронь твоїх сльоза,
Доросла вже, а у душі – дівчатко,
І ті ж страхи́, лиш усмішка не та…
Продовжити читання “Поезія “Дай руку, доню…””
Поезія “Дивовижна гумка…”
Колись мені подарували гумку,
Таку біленьку, чисту, як папір,
Сказали: «Це для твого порятунку,
Згодиться у житті тобі, повір…»
Продовжити читання “Поезія “Дивовижна гумка…””
Поезія “Повернення додому!”
ВІТАЄМО З ПОВЕРНЕННЯМ ДОДОМУ, НАШИХ ГЕРОЇВ!!!
ЕМОЦІЇ ПЕРЕПОВНЮЮТЬ…!!! 😍😍😍
А сльози душать, бо вони вже тут
Вони вже вдома! Дякуємо Богу!
Роки́ останні – нелегкий маршрут,
Та все ж тепер це – крок до перемоги!
Продовжити читання “Поезія “Повернення додому!””
Поезія “Ти знаєш, сонце…”
Ти знаєш, сонце, а без тебе – тьма,
Без тебе холод, пустота і сирість,
Без тебе голод, сутінки і мла,
Ти є у нас і ми тому щасливі!
Продовжити читання “Поезія “Ти знаєш, сонце…””
Поезія “Їм вручили крила…”
В пам’ять про загиблих під час обвалу будинку в Дрогобичі в ніч з 27 на 28 серпня 2019 року…
Ніч уже заглядала в віконце,
Якось сумно чомусь їй стало,
Наче завтра не вийде сонце,
Усміхнулась й думки відігнала…
Продовжити читання “Поезія “Їм вручили крила…””
Поезія “Він і вона…”
А без нього вона не співає
Ви запитуєте чому?
Просто музика не лунає
Що властива лише йому…
Продовжити читання “Поезія “Він і вона…””
Поезія “Діалог з ангелом”
– Мій ангеле, ти за́вжди поруч йдеш,
Навчи мене дорогу обирати…
– Усі дороги – дар тобі з небес,
Довірся серцю, – серцю краще знати…
Продовжити читання “Поезія “Діалог з ангелом””
Поезія “Моє небо, не плач…”
Моє небо, ти плачеш? Прошу́, не тривожся дарма,
Я тобі обіцяю не схибити і не зламатись,
Навіть як обпікатиме холодом люта зима,
Моє небо, блакиті твоєї я буду триматись…
Продовжити читання “Поезія “Моє небо, не плач…””
Прозовий, автобіографічний твір “Недитячий дитячий сон”
Ви вірите в сни? Вони бувають такі різні – емоційні і суєтні, добрі і неприємні, віщі і пусті… І мені, як і кожному з вас сняться сни, та один запам’ятався на все життя…
Мені було років шість або сім. В цей час наша сім’я – мама, тато, я і дві мої сестрички, жили в будинку біля церкви. Будинок стояв внизу, а церква височіла на горбочку. Ввечері батько з двома моїми сестричками зібрався їхати до бабусі. Дорога туди була не близька, кілометрів сто. Зима розкошувала, посипаючи білим лапатим снігом дороги. Повернутися вони планували через кілька днів. У той час, батько працював водієм великого вантажного автомобіля, яким вони й поїхали. А ми з мамою, провівши їх, лягли спати.
Продовжити читання “Прозовий, автобіографічний твір “Недитячий дитячий сон””
Поезія “Найбільша вартість”
Ціна – ярлик, людська, порожня мірка,
Тобі це прояснить лиш часу плин,
Бо на годиннику ціною гривень кілька
Й на тім, що сотні тисяч, – час один…
Продовжити читання “Поезія “Найбільша вартість””