Закохався у голубку лебідь,
В душу ніжну, як весняний цвіт,
Радісно кружляла пара в небі
Обіймаючи любов’ю світ…
Продовжити читання “Поезія «Лебідь і голубка…»”
Поезія «Благословен, хто йде…»
Не можна з книги вирвати сторінку,
Без неї повість втратить свою суть,
Навіть коли на аркуші сльозинки,
І боляче у саму душу б’ють,
Продовжити читання “Поезія «Благословен, хто йде…»”
Поезія «Безкрила пташка»
Їй було п’ять, коли покинув тато
А мама… Мама з тугою жила,
У пляшку стала часто заглядати,
Якось на неї руку підняла…
Продовжити читання “Поезія «Безкрила пташка»”
Поезія «Цей дощ, наче вічність»
Цей дощ, наче вічність, торкається твоїх глибин,
Змиває пилюку, в якій загубилася доля,
Безмежна величність симфоній маленьких краплин,
Торкнувшись душі, випускають проміння на волю…
Продовжити читання “Поезія «Цей дощ, наче вічність»”
Поезія «Вчителю…»
Ти – вчитель, і перед тобою весь світ,
В дитячих великих очах,
У душах, що ще навчились як слід
Долати щоденний шлях…
Продовжити читання “Поезія «Вчителю…»”
Поезія «Краща із прикрас…»
Не грай, живи! Така як є правдива,
Не бійся, що кида́тимуть штики́,
Твоя любов – для когось стане дивом,
Твоя весна – щоби комусь цвісти…
Продовжити читання “Поезія «Краща із прикрас…»”
Поезія «А янголи плачуть в тиші…»
А янголи плачуть мовчки,
Втираючи сльози крильми,
Збирають світла шматочки
Блукаючи поміж людьми…
Продовжити читання “Поезія «А янголи плачуть в тиші…»”
Поезія «Не заходь в мою душу із галасом лютих промов…»
Не заходь в мою душу із галасом лютих промов,
Там лиш тиша і спокій, прошу, не поруш того раю,
В ньому – вічність, безмежжя, ота безкорисна любов,
Без якої насправді нічого на світі немає…
Продовжити читання “Поезія «Не заходь в мою душу із галасом лютих промов…»”
Поезія “У мудрості немає за і проти”
У мудрості немає за і проти,
Немає заколоту, галасу й образ,
У мудрості є сила побороти
Усе, що писано, без зайвих, ма́рних фраз…
Продовжити читання “Поезія “У мудрості немає за і проти””
Поезія “Оте що не вбиває…”
«Що не вбиває, зміцнює тебе…» –
Насправді це всього лишень слова.
Що не вбиває – то нестерпно б’є,
Руйнує те, чим сяяла душа…
Продовжити читання “Поезія “Оте що не вбиває…””