Кожен день, йдучи з мамою в садок , маленький Сашко розглядав квіти біля стежки, крапельки роси на них … І раптом він побачив маленьку гірку з прутиків і соломи, і крихітних комах , які метушливо бігали по ній.
– Мамочко, а хто це ?
– Це мурахи, милий .
І мама розповіла йому цікаву історію про дивовижний світ мурах, про їх працелюбність, про дивовижну силу, якою вони володіють завдяки своїй дружбі, взаєморозумінню.
І тут Саша побачив рухому соломинку. Придивився – а під нею багато мурашок, і всі
разом так дружно несуть соломинку в свій будинок – мурашник.
Кожен день мурашник ставав все вищим і вищим. І Сашко завжди дивувався , – як таким
маленьким істотам вдалося побудувати такий великий будинок.
В черговий раз, йдучи з садка, він помітив у руках у мами важку сумку.
– Мамо, давай я тобі допоможу, – разом зі мною тобі буде легше!
А прийшовши додому, Сашко вирішив разом з мамою прибирати в будинку. І це було так весело і швидко. І мама багато посміхалася.
– Ось які мурахи молодці, – подумав Сашко, – разом же робити щось набагато простіше і приємніше.
28.01.2014
© Автор Британ Галина Ярославівна
Авторський блог поетеси "Жива поезія душі…"
Нам сподобалась ця історія!
Спасибі щиро)))
Дякуємо за історію!
Спасибі!!!!