Поезія “Душі світанок”

Землі омріяної мить,
Світанком небо запалить,
І синіх гір шалений цвіт,
І пташки радісний політ

В душі струною задзвенить,
І я забуду гострий сум,
Вчорашній біль, вчорашню втому,
Полину серцем в невідоме,

і душу звільню від усього,
В спокійній тиші потону.
А потім звуки залунають,
Зворушать струни вічних мрій,

Туман зрадливий заховає
холодні відблиски надій.
І сонце зійде, день настане,
Сховає сон, зітре тугу,

і все пройде, мине, ростане,
лиш мрії, що під небесами,
будуть тривожити думками
душі болючую струну.
07.08.2013
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *