Поезія “Розмова з Небесним Татом”

– Буває в душі вітри,
Проймають аж до знемоги…
– Ти просто їх відпусти,
Хай линуть на свої дороги…

– Буває серце щемить
Скажи мені що робити?
– Мій сину, а ти усміхнись,
Я поруч з тобою щомиті…

– Буває, сльози течуть,
Вогнем обпікають до болю,
– Згадай тих, що поруч йдуть
Вони ж ридають з тобою…

– А знаєш, пішли вітри,
І серце спокійним стало,
Бо дотик твоєї Руки,
Розвіяв усе погане…

– Приходь до мене, завжди,
Я тут, Я тебе чекаю,
Не буде в житті біди,
Коли зі мною ступаєш…

За вікнами сніг лапатий,
У хаті свіча палала,
Розмова з Небесним татом
Ще довго – довго тривала…
24.01.2019
© Автор Британ Галина Ярославівна
«Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас ; візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим ; бо ярмо Моє — благо, і тягар Мій легкий.» Мф. 11,28-30

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *