Поезія “Ти жалюгідний”. Слова які хочеться сказати зраднику



В житті нажаль багато аморальних людей. І не рідко вони зустрічаються на наших життєвих шляхах. І так хочеться інколи вилити цей біль обурення з душі – хоча б так…

Ти жалюгідний, тішишся дрібницями,
Шукаєш втіхи у чужих жінок,
Коли під серцем рідної дружини,
росте дитя – малесенький синок.

Ти жалюгідний, ниций і огидний,
хоча блистиш, мов камінь дорогий.
Душею грішний і нутром гнилий,
Ти викликаєш жалість, “дорогий”,
бо ти не усвідомлюєш одне:
цей блиск – ніщо, цей блиск – пусте.
Жахає те, –
Що ти, – ще в ненародженого сина,
крадеш любов, міняючи на гріх
своїх утіх…
І знов, і знов, не каєшся,
не зупиняєш брехні потік.
Хоч добре знаєш
її ціну – тієї зради.
Я так хотіла б засудити,
Та судить Бог – один на всіх.
Та ти не гідний в щасті жити
допоки серце буде гнити
брехнею, – не спокутувавши гріх.
Ти можеш все змінити, і забути
Ти можеш сина щастям огорнути
Ти можеш впавши щиро на коліна
Просити щоб пробачила дружина!
Ти можеш – то ж зроби це Не спізнись
Щоб син як виросте Гордився татом
Щоб як виски притрусить сивина
В душі була любов, не пустота
Щоб було що онукам розказати
Спіши, щоб ні хвилини не втрачати
Щоб більш ніхто не міг тобі сказати
Що жалюгідний ти,Ти будеш татом –
найкращим, найріднішим, і тоді
Ти заблистиш не зовні, а в душі
Це не зрівняється ні з чим на світі
Я знаю, ти зумієш все змінити…
Бо час летить, спіши, спіши щоб не спізнитись…
11.08.2013
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *