Тато багато працює,
– В мене у школі свято…
Тато на жаль не чує,
Справ, як завжди, багато…
Продовжити читання “Поезія «Тато багато працює …»”
Поезія «Ти – сонце комусь на світі…»
Коли опускаються руки,
І нерви – немов дротами,
Лиш серце нав’язливим стуком
Приводить тебе до тями,
Продовжити читання “Поезія «Ти – сонце комусь на світі…»”
Поезія «Він вмивав своїм учням ноги»
Він вмивав своїм учням ноги,
Хоч їм ніяково було…
– Так потрібно, – тихенько мовив.
Здивувався Симон Петро:
Продовжити читання “Поезія «Він вмивав своїм учням ноги»”
Поезія «Орел і ворона»
У небі, обіймаючи вітри,
Летів орел понад розлогим полем…
Та враз відчув удар із висоти,
І гострі кігті пронизали болем…
Продовжити читання “Поезія «Орел і ворона»”
Поезія «Ти сильна!!!…»
Ти сильна, чуєш, ти сильна,
І хай суперечить весь світ,
Душа, що палає – вільна,
А вільним під силу політ.
Продовжити читання “Поезія «Ти сильна!!!…»”
Поезія «Коли підіймаєш камінь …»
Коли підіймаєш камінь,
Щоб кинути в чиюсь долю,
Подумай про серце мами,
Вона б не пишалась тобою…
Продовжити читання “Поезія «Коли підіймаєш камінь …»”
Поезія «Лебідь і голубка…»
Закохався у голубку лебідь,
В душу ніжну, як весняний цвіт,
Радісно кружляла пара в небі
Обіймаючи любов’ю світ…
Продовжити читання “Поезія «Лебідь і голубка…»”
Поезія «Благословен, хто йде…»
Не можна з книги вирвати сторінку,
Без неї повість втратить свою суть,
Навіть коли на аркуші сльозинки,
І боляче у саму душу б’ють,
Продовжити читання “Поезія «Благословен, хто йде…»”
Поезія «Безкрила пташка»
Їй було п’ять, коли покинув тато
А мама… Мама з тугою жила,
У пляшку стала часто заглядати,
Якось на неї руку підняла…
Продовжити читання “Поезія «Безкрила пташка»”
Поезія «Цей дощ, наче вічність»
Цей дощ, наче вічність, торкається твоїх глибин,
Змиває пилюку, в якій загубилася доля,
Безмежна величність симфоній маленьких краплин,
Торкнувшись душі, випускають проміння на волю…
Продовжити читання “Поезія «Цей дощ, наче вічність»”