Тримай мене, синочку мій, за руку,
Я поруч, чуєш, прожени страхи́!
Упевнено іди, у двері стукай,
А головне – не відпускай руки́..!
Продовжити читання “Поезія “Тримай мене, синочку мій, за руку …””
Поезія “Я нині розмовляла із дощем …”
Я нині розмовляла із дощем,
Він так спішив про все розповісти,
Вростав у душу польовим плющем,
Просив залишитись і ще не йти…
Продовжити читання “Поезія “Я нині розмовляла із дощем …””
Поезія “А там за крок… …”
А там за крок… А що он там за крок?
Провалля, впадини, підйоми і вершини,
Новий життєвий нелегкий урок,
Згорток емоцій, вкутаних у рими…
Продовжити читання “Поезія “А там за крок… …””
Поезія “Ти стоїш на межі..?”
Ти стоїш на межі, крок за кроком ступаєш межею,
Прораховуєш до міліметра, накреслений шлях,
Балансуєш старанно між істиною і брехнею,
Кажеш важко? А ти ж розумів, – на межі за́вжди так…
Продовжити читання “Поезія “Ти стоїш на межі..?””
Поезія “Мій небесний Тату, час минає …”
Мій небесний Тату, час минає,
Я долаю гори і долини,
Розумію, що в житті немає,
Більш ціннішого аніж душа людини…
Продовжити читання “Поезія “Мій небесний Тату, час минає …””
Поезія “А літо так пахне липою …”
А літо так пахне липою,
Шалене цвітіння п’янить,
Маленьке пташа попід стріхою,
Здається он – он полетить…
Продовжити читання “Поезія “А літо так пахне липою …””
Поезія “Так легко ранити того, хто поряд йде…”
Так легко ранити того́, хто поряд йде,
Того, хто вистоїть, бо пломени́ть любов’ю,
Хто світлом серця, болі відведе ,
Хто ділиться теплом своїм з тобою…
Продовжити читання “Поезія “Так легко ранити того, хто поряд йде…””
Поезія “Світ усміхається…”
Світ ніжно усміхається очима,
Матусі, тата, друзів і коханих,
Ясними оченяточками сина,
Світ усміхається, розходяться тумани…
Продовжити читання “Поезія “Світ усміхається…””
Поезія “Монолог серця”
Я твоє серце, пам’ятаю миті
Які, мабуть, ти сам уже й забув,
Які вже плином часу оповиті,
Та у мені живуть…Бо ти відчув…
Продовжити читання “Поезія “Монолог серця””
Поезія “Вітер скоро мине…”
Коли серце пече,
Коли розум кипить,
І сльоза не тече,
І світанок мовчить…
Продовжити читання “Поезія “Вітер скоро мине…””