Вона ридала, коли ти родився,
Від радості, хоч тіло біль скував,
Стискалось серце, як ходити вчився,
Як вперше мовив довгождане «Мам»…
Вона ридала, як тебе боліло,
Як вдарив пальчик, ніжно цілувала,
Як у садку лишатись не хотів,
Її серде́нько на шматочки рвалось…
Вона ридала, як у перший клас,
Ти йшов… Світилось личко сонцем ясним,
Із хвилюванням пильнувала час,
Щоб встигнути до школи завжди вчасно…
А пам’ятаєш, як ви класом всім,
Далеко на екскурсію зібрались,
Вона збирала сумку в метушні
А як від’їхали, тихесенько ридала…
Бо серце мамине так любить до межі,
Хвилюється за доню і за сина…
Тому люби, прошу, люби її!
Допоки мама поруч ти – дитина…
25.09.2018р.
© Автор Британ Галина Ярославівна
Дуже красивий розказ
Спасибі ЩИРО!!!