Біля воріт до раю він стояв,
Старенький сивий, перейшов чимало,
Життєвий час тихенько добігав,
Ступити крок останній залишалось…
Продовжити читання “Поезія “Сповідь…””
Поезія “Ми створені щоб любити…”
У сонця є небо і хмари,
У часу є простір століть,
У мене є ти, коханий,
І твоя безмежна блакить…
Продовжити читання “Поезія “Ми створені щоб любити…””
Поезія “А знаєш, я навчилася прощати…”
Тобі мене нізащо не зламати,
Бо навіть, як топтатимеш ногами,
Я знову буду світлом поростати,
Ховаючи любов поміж рядками…
Продовжити читання “Поезія “А знаєш, я навчилася прощати…””
Поезія “Ти кажеш я слабка …?”
Ти кажеш я слабка? Бо знов змовчала…
Бо не кричу, кидаючи штики́,
Бо не засуджую, а мала б, мала б, мала…?
Не можу так, не вмію так, прости…!
Продовжити читання “Поезія “Ти кажеш я слабка …?””
Поезія “Мій Тату Небесний…”
Мій Тату Небесний, прошу не тривожся за мене,
Я твою любов даруватиму тим, хто впаде,
Старатимусь, Тату, допоки ще листя зелене,
Допоки зима ще морозом вуста не пече…
Продовжити читання “Поезія “Мій Тату Небесний…””
Поезія “Тоненькі крильця”
Тихенько осінь падала на плечі,
І вітер грався золотавим листям,
Вона ішла беззахисна, маленька,
Сховавши під плащем тоненькі крильця…
Продовжити читання “Поезія “Тоненькі крильця””
Поезія “Ти є …”
Ти є, ти просто є і я щаслива,
Бо я без тебе – осінь без дощу,
З тобою ж я – весняна тепла злива
Бо я люблю, бо я тебе люблю…
Продовжити читання “Поезія “Ти є …””
Поезія “Моє небо, не плач…”
Моє небо, ти плачеш? Прошу́, не тривожся дарма,
Я тобі обіцяю не схибити і не зламатись,
Навіть як обпікатиме холодом люта зима,
Моє небо, блакиті твоєї я буду триматись…
Продовжити читання “Поезія “Моє небо, не плач…””
Поезія “А дощ завжди́ приходить вчасно…”
А дощ завжди́ приходить вчасно,
Коли так бракне чистоти,
Змиває непотрібні маски
Щоб тільки небо, він і ти… Продовжити читання “Поезія “А дощ завжди́ приходить вчасно…””
Поезія “Пробач мені, Боже…”
Пробач мені, Боже, що іноді плачу, пробач,
Ці сльози ніяк не зневіра, то – слабкість дитяча,
Такий собі тихий, безмовний, дити́нячий плач,
Що студить вогонь, який іноді надто гарячий…
Продовжити читання “Поезія “Пробач мені, Боже…””