У вас висока посада,
Костюм дорогий і краватка,
Всі інші ідуть позаду
У робах, на латці латка…
Продовжити читання “Поезія «Душа не носить корони…»”
Поезія “Я прощаю, прощаю…”
Я так довго хотіла сказати прощаю,
Так щоб істинно, щоби тягар із плеча…
Та маленьке дівчатко у серці ридає
Комом в горлі чомусь застрягають слова…
Продовжити читання “Поезія “Я прощаю, прощаю…””
Поезія «Любов ніколи не мине…»
Минаються століття і віки,
Міняються стандарти, ідеали
Лише любов лишається завжди
Незмінна, нескінченна, досконала…
Продовжити читання “Поезія «Любов ніколи не мине…»”
Поезія «Тато багато працює …»
Тато багато працює,
– В мене у школі свято…
Тато на жаль не чує,
Справ, як завжди, багато…
Продовжити читання “Поезія «Тато багато працює …»”
Поезія «Ти – сонце комусь на світі…»
Коли опускаються руки,
І нерви – немов дротами,
Лиш серце нав’язливим стуком
Приводить тебе до тями,
Продовжити читання “Поезія «Ти – сонце комусь на світі…»”
Поезія «Орел і ворона»
У небі, обіймаючи вітри,
Летів орел понад розлогим полем…
Та враз відчув удар із висоти,
І гострі кігті пронизали болем…
Продовжити читання “Поезія «Орел і ворона»”
Поезія «Ти сильна!!!…»
Ти сильна, чуєш, ти сильна,
І хай суперечить весь світ,
Душа, що палає – вільна,
А вільним під силу політ.
Продовжити читання “Поезія «Ти сильна!!!…»”
Поезія «Лебідь і голубка…»
Закохався у голубку лебідь,
В душу ніжну, як весняний цвіт,
Радісно кружляла пара в небі
Обіймаючи любов’ю світ…
Продовжити читання “Поезія «Лебідь і голубка…»”
Поезія «Цей дощ, наче вічність»
Цей дощ, наче вічність, торкається твоїх глибин,
Змиває пилюку, в якій загубилася доля,
Безмежна величність симфоній маленьких краплин,
Торкнувшись душі, випускають проміння на волю…
Продовжити читання “Поезія «Цей дощ, наче вічність»”
Поезія «Не заходь в мою душу із галасом лютих промов…»
Не заходь в мою душу із галасом лютих промов,
Там лиш тиша і спокій, прошу, не поруш того раю,
В ньому – вічність, безмежжя, ота безкорисна любов,
Без якої насправді нічого на світі немає…
Продовжити читання “Поезія «Не заходь в мою душу із галасом лютих промов…»”